Шолом. У будівлі колишньої уніатської церкви знайшли склеп, про який архіви мовчать

– Про те, що тут є склеп, в архівах не говорили. Відкриття зробили археологи під час досліджень усередині колишнього храму, – розповідає Павел Віра, голова Холмського відділу воєводської служби охорони пам’яток у Любліні.

Це будинок за адресою Św. Миколая 4 у Хелмі, де зараз тривають ремонтні роботи. Нині тут розміщено виставковий зал Музею Хелмської землі. Віктор Амброзевич. Років тому тут була уніатська церква на честь св. Миколая.

– У склепі виявлено десять поховань. Останки поклали в труни з дощок, з’єднаних між собою дерев’яними шпильками, без використання цвяхів. Ймовірно, тут поховано троє дорослих і семеро дітей. Попередньо встановлено, що серед дорослих були двоє чоловіків і жінка, – зазначив консерватор.

Попередній аналіз показує, що поховання датуються другою половиною XVII або першою половиною XVIII століття. Аналіз буде поглиблено.

Визначення точного періоду поховання цікаве тим, що цегляна споруда, що збереглася донині, ймовірно була зведена після 1720-1721 років, а до 1730 року. Раніше на цьому місці зводили дерев’яні храми. Спочатку православний (найдавніша згадка 1428 р. – прим. ред.), а після Берестейської унії 1596 р. – уніатський. Тож якщо виявиться, що поховання походять до 1720 року, то це означатиме, що склеп старший за будівлю колишнього храму, яка збереглася донині.

Одного з чоловіків клали в могилу головою на схід, тобто навпроти інших людей. З історичних пам’яток знаємо, що так ховали священнослужителів східного обряду. Труна була найнижчою і її найменше турбували порівняно з іншими.

Фахівці також провели антропологічні дослідження, які дозволять визначити вік і стать людей, похованих у склепі. Не виключено, що вони вкажуть і на можливі родинні зв’язки.

– Попередні дослідження останків показали, що поховані тут люди добре харчувалися і не хворіли. Тож вони повинні були стояти досить високо в суспільній ієрархії того часу. Оскільки уніатські священики могли мати дружин і дітей, а склеп знаходився під храмом, можливо, тут ховали дітей духовенства. Є, однак, ще одна гіпотеза. Ну а Синод у Замості, який зібрався з 26 серпня до 17 вересня 1720 року, постановив, що всі діти з даної громади, які померли до семирічного віку, можуть бути поховані під церквами, – пояснює наш співрозмовник.

Довжина склепу становить близько 280 сантиметрів, а ширина – 160 сантиметрів. Його висота становить 130 сантиметрів. Верх коника склепіння знаходиться на 30-40 сантиметрів нижче бетонної стяжки, на яку укладено сучасну підлогу.

У кількох трунах, м. ін. обручка, перстень і залишки тканин і ниток.

Два поховання були покладені у трунах, пофарбованих у чорний колір, з орнаментом у вигляді хреста з раменами, що закінчуються у вигляді трилисника та пофарбованих у білий колір крапок.

Читайте також: «Місце поховання еліти польської шляхти». Вони рятують катакомби 16 століття

У склепі також знайдено фрагменти кераміки та монети XVII-XVIII ст. Також знайдено кілька фрагментів скляних келихів, які використовували під час літургійних церемоній.

– Можливо, ці предмети з’явилися в склепі через багато років після поховань. Вони лежали у так званій засипці, тобто в землі, якою був засипаний склеп. І, ймовірно, його закопали з санітарних міркувань і під час якихось робіт у церкві. Коли археологи відкрили крипту, було помічено сліди, які свідчать про те, що підлогу храму кілька разів піднімали вище і вище, – наголошує Павел Віра.

Викопані останки поклали в труну і поховали в склепі.