У підвалі одного з багатоквартирних будинків у Валбжиху (Нижньосілезьке воєводство) було виявлено приміщення, яке було замуровано майже 80 років. А всередині історичні скарби: порцеляна, скло, одяг, а також більш особисті речі, такі як документи чи фотоальбоми. Музейники вважають, що наприкінці Другої світової війни кілька сімей, які проживали по сусідству, таким чином убезпечили свої речі. Господарі так і не повернулися за ним.
Минуле Валбжиха, особливо в 19-му і 20-му століттях, захоплююче і час від часу, з нагоди наступних відкриттів, стимулює уяву ентузіастів історії. Місто, перебуваючи у складі Німецького рейху, динамічно розвивалося до початку Другої світової війни, попередньо досягнувши статусу великого промислового центру. Вальденбургу (німецька назва Валбжиха) пощастило. Його вулицями ніколи не прокочувався фронт. Архітектура – за винятком кількох значних будівель – в основному збереглася.
Коли навесні 1945 року глобальний конфлікт закінчувався, жителі тоді ще німецького міста вже знали, що найближчим часом їм, ймовірно, доведеться пакувати речі та їхати вглиб Рейху. На початку травня 1945 року німці капітулювали, а незабаром радянська армія зайняла місто. Наприкінці місяця Валбжих був уже польським, ставши одним із найбільших міст Нижньої Сілезії. Протягом наступних кількох років більшість німецьких громадян міста були переміщені.
Повні валізи речей колишніх мешканців. «Все каталогізовано, описано»
Це 17 листопада 2022 року, майже 80 років після тих подій. Кілька днів тому в одній із старих, довоєнних кам’яниць у Старому Здруї прорвало трубу. ЖЕК доручив роботи ремонтній бригаді. Приїхали виконроби, зайшли в підвал, оцінили ситуацію і виявили, що треба довбати стіну, щоб дістатися до труб, що протікають.
Читайте також: У них була дідова карта і листівка: «Ми люди добрі». Молоді німці прийшли за скарбом
– Увечері мені зателефонувала моя вчителька з початкової школи, що належить до громади мешканців цієї кам’яниці. Вона знала, що я роблю, що я історик, який зосереджується на нашому місцевому минулому. Учитель розповів мені, що коли команда почала ремонт, вони натрапили на кімнату, про яку раніше ніхто не знав, – розповідає Матеуш Микитишин, президент Фундації принцеси Дейзі фон Плесс у замку Ксенж у Валбжиху.
– За першими кількома валізами вже було зрозуміло, що це сховище місцевих. Приховано, щоб його забрали в майбутньому. Все каталогізовано, описано. Одяг, взуття, щоденники, сімейні альбоми, весільний вінок, сувеніри батьків. Усе твоє життя в одному місці. Я зателефонувала до реставратора пам’яток і повідомила відповідні служби. До звіту поставилися дуже серйозно. Приїхали представники консерваторії, був археолог, музейники та керівництво міста, – повідомляє Микитишин.
Читайте також: Розкопаний лісовий тайник. «Там могли бути заховані цінності з палацу Шлосс Каммерау»
Директор музею: безпрецедентна ситуація, історична цінність цієї знахідки величезна
Мер Валбжиха Роман Шелемей поділився знахідкою у Facebook. «Довоєнний Валбжих відкриває свої таємниці», – писав він. За його словами, про збереження та облік історичних предметів подбав місцевий Музей порцеляни. Пост супроводжувався фотографіями з видимими пластиковими панелями на стінах і сучасними вимикачами, що викликало підозри у деяких користувачів Інтернету.
– Ремонтники змусили мешканців перенести всі речі до сусіднього підвалу. Там були зроблені фотографії, які опублікував президент Шелемей, – пояснює Яцек Дрейер, директор Музею порцеляни у Валбжиху.
Додає: – Там, де спочатку знаходилися об’єкти, доступу денного світла не було. Це був льох без вікон, з дерев’яними полицями та книжковими шафами. А на них, окрім одягу чи сімейних реліквій – порцеляна, скло, посуд, горщики. Все добре захистити, загорнути в газети, скласти в банки або замотати тирсою. Його було багато, ми його возили великою вантажівкою.
За словами Дрейера, раніше були знайдені поодинокі предмети колишніх мешканців. – У нас тут безпрецедентна ситуація. Ми бачимо те, що кілька десятків, а то й сотень років тому супроводжувало людей щоденно, що було для них важливим. Історична цінність цієї знахідки величезна, – наголошує він.
Попереду ще детальна інвентаризація, але під час транспортування знахідки музейникам вдалося ознайомитись із папером, який може стати найкращою підказкою для точного визначення дати та обставин захоронення речей.
– Були картки з іменами жителів. Здається, ним володіють кілька родин, сусіди, мешканці кам’яниці. Документи та газети вказують на 1940-і рр. Нам здається, що навесні 1945 року, наприкінці війни, очікуючи, що фронт може дійти до Валбжиха, вони вирішили залишити важливі речі, які не зможуть взяти з собою. Зробили це заздалегідь і доклали чимало зусиль, щоб експонати добре збереглися, каже директор музею.
І, як наголошує, мешканцям загалом це вдалося. Деякі предмети були пошкоджені вологою – включно з поломкою труби, яка стала відправною точкою цієї історії – але більшість збереглися в напрочуд хорошому стані.
Завдання – знайти спадкоємців
Щоправда, наразі знайдені предмети перебувають у руках професіоналів із Музею порцеляни у Валбжиху, але згідно із законом, за збереження предметів відповідає міська контора. Яцек Дрейер повідомляє, що при ідентифікації знахідки, у разі потреби, він та його люди з радістю допоможуть у пошуку спадкоємців. М’яч знаходиться на майданчику. З моменту виявлення минуло лише кілька днів, тому жодних обов’язкових рішень поки не прийнято.
– Якщо спадкоємців не знайшлося, або вони не зацікавилися цими предметами, ми – як музей – із задоволенням візьмемося за колекції. Деякі з них знаходяться у вузькому колі наших інтересів як установи. Якби це сталося, ми, звісно, підготували б виставку, яка б показала життя мешканців колишнього Валбжиха, – підкреслює Дрейер.
Читайте також: На цвинтарі сховали банки. Їх вміст здивував першовідкривачів
Основне джерело фото: Музей порцеляни у Валбжиху