Мікропластик досі є невивченою загрозою для нашого здоров’я. Дослідження, проведені міжнародною групою вчених, показали, що він може проникати в наш мозок. Це, у свою чергу, може збільшити ризик запалення та неврологічних розладів.
Дослідження групи вчених з Австрії, США, Угорщини та Нідерландів показало, що частинки мікропластику та нанопластику (MNP) можуть потрапляти в мозок мишей лише через кілька годин після того, як вони їх з’їли. За словами експертів, хвилює не тільки швидкість їх руху, а й сама можливість їх «прослизання» в нашу нервову систему. Стаття на цю тему була опублікована в середині квітня в журналі «Наноматеріали».
«У мозку частинки пластику можуть збільшити ризик запалення, неврологічних розладів і навіть нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера і Паркінсона», — сказав один з авторів дослідження, патолог Лукас Кеннер з Віденського медичного університету.
Пластик заполонив світАдам Земенович/PAP
Частинки пластику проникають через гематоенцефалічний бар’єр
У дослідженні крихітні шматочки MNP, які перорально вводили мишам, можна було виявити в їх мозку вже через дві години. Але як МНП потрапляють у мозок, який захищений гематоенцефалічним бар’єром?
МікропластикМацей Зелінський/PAP
Гематоенцефалічний бар’єр, як система кровоносних судин і щільно упакованих поверхневих тканин, допомагає захистити наш мозок від потенційних загроз, блокуючи потік токсинів та інших небажаних речовин, одночасно пропускаючи більше корисних речовин. Недаремно частинки пластику належать до тих матеріалів, які слід тримати подалі від чутливих тканин мозку.
«Використовуючи комп’ютерні моделі, ми виявили, що певна поверхнева структура (біомолекулярна корона – ред.) є вирішальною для того, щоб частинки пластику могли проникати в мозок», – пояснив автор дослідження Олдамур Холлоцкі, хімік нанопластики з Університету Дебрецена в Угорщині.
Мишам давали MNP трьох розмірів (розміри 9,5, 1,14 і 0,293 мікрона) у суміші, схожій на травну рідину. «Лише частки розміром 0,293 мікрометра змогли потрапити в травний тракт і подолати гематоенцефалічний бар’єр», — пишуть дослідники. Те, як ці пластикові частинки перетинають клітинні бар’єри в організмі, є складним і залежить від таких факторів, як розмір частинок, заряд і тип клітини.
За словами дослідників, пластик може транспортуватися через мембрану (яку можна визначити як бар’єр, що розділяє дві фази, наприклад, кров – мозок) до тканин мозку за допомогою спеціальної молекулярної суміші. Розуміння основних механізмів є важливим кроком у боротьбі з їхнім шкідливим впливом.
Пластикове сміття у світіАдам Земенович/PAP
Основне джерело фото: Shutterstock
