На Полтавщині розкопали Глинське городище: знахідки X–XV століть

Дослідження вели на території Глинського городища, в урочищі Леваднюкова гора. Цю ділянку вже вивчали раніше, а цьогоріч науковці розкрили близько 80 квадратних метрів. Там натрапили на господарські ями та інші археологічні об'єкти.

Загалом зібрали кілька тисяч фрагментів кераміки та індивідуальних знахідок: металеві й кістяні вироби, прикраси, деталі одягу, монети, елементи озброєння та предмети особистого благочестя. Про це розповів провідний науковий співробітник Історико-культурного заповідника «Більськ», кандидат історичних наук Юрій Пуголовок.

За його словами, дослідників цікавила не окрема річ, а структура цієї частини пам'ятки: коли вона почала використовуватися, як змінювалася забудова, які господарські об'єкти тут були і що відбувалося з поселенням після давньоруського часу. «Саме останнє виявилося особливо цікавим», — зазначив науковець.

Найраніші матеріали з ділянки датуються приблизно серединою X століття, найпізніші — XV століттям. Отже, вдалося простежити використання одного простору протягом майже п'яти століть. Водночас Пуголовок наголошує: це не означає, що тут безперервно жили весь цей час. Матеріали засвідчують різну інтенсивність використання території, зміни забудови, перебудови та ймовірні перерви.

Окрему увагу приділили знахідкам XIII–XV століть. Вони дають змогу зрозуміти, що сталося з Глинським після монгольської навали. «Він показує, що після монгольської навали ця територія не перетворилася на порожній простір. Тому постмонгольське Глинське дедалі більше постає не як “післямова” до давньоруського поселення, а як окремий важливий період його історії», — сказав дослідник.

Постмонгольський горизонт був відомий і раніше, але тепер його представляє значно ширший набір археологічних матеріалів. «Говорити, що ми цього року "відкрили" XIII-XV століття, було б неправильно. Інша річ, що зараз цей період стає набагато краще археологічно наповненим. Це дозволяє ставити нові питання: хто жив тут після розпаду давньоруської політичної системи, як була організована ця спільнота, якими були її зв'язки зі степом, Золотою Ордою та Великим князівством Литовським», — підсумував Пуголовок.