Робота асистентом вчителя дає українським біженцям не гроші, а стабільність, сенс і мету. На роботу звертаються не лише ті, хто вчителював на батьківщині. – Чоловік, який навчав студентів мехатроніки в Україні, перекладає математику в Польщі та грає з дітьми у волейбол, – розповідає Александра Войташек з фундації Польського центру міжнародної допомоги.
Вони трохи схожі на психолога, а трохи на репетитора. Пояснюють, чому не можна тримати ніс у смартфоні на уроках, хоча у школі під Харковом це дозволили. А яка різниця між карткою та контрольною і чого цей пан хоче від математики. Лише у Варшаві працює вже кілька сотень асистентів і асистентів, а школи та дитсадки постійно просять більше.
– З дитиною дитина завжди порозуміється, а от у контакті з дорослими може бути гірше. Ви повинні допомагати, і це моя робота, – коротко описує Юлія, колись вчителька математики в 1-4 класах в Україні, а зараз помічник вчителя в початковій школі на околиці Варшави. Допомагає й людям похилого віку, на яких незабаром чекає ліцей, і малим, які втратили взуття на зміну. І часто батьки, які не знаходять себе в складнощах польської системи освіти.
За два дні відвідали 234 українських вчителя
Вже навесні, завдяки домовленості столичної мерії з Фундацією PCPM, понад дві сотні українських вчителів і вчителів знайшли роботу в навчальних закладах Варшави. Також ціле літо працювали зі своїми учнями. Зараз вони повернулися до своїх шкіл, і фонд набирає більше людей.
– У Палаці молоді у Варшаві ми реєструємо вчителів та вчителів-біженців з України для роботи в польських школах. За два дні було зареєстровано 234 українських вчителів. Невдовзі буде ще одна дата, – повідомляє Станіслав Аєвський з фундації Польський центр міжнародної допомоги.
Александра Войташек з PCPM додає, що в польських школах працюють і хочуть працювати не тільки вчителі. І не тільки вчителі. – У нас є економісти, перекладачі, сімейна пара викладачів-пенсіонерів. Раніше ви викладали студентам мехатроніку, а тепер перекладаєте математику та граєте з дітьми у волейбол, – каже він.
Зворушливі історії та роботи, які дають відчуття сенсу
Як людина, яка приймає заявки, Оля вислухала багато зворушливих історій. Про будинки і міста на західній Україні, яких уже немає, про кошмар Буци, про чоловіків, які залишилися.
– На початку квітня мій водій відвіз нас на кордон у Перемишль. Потім він повернувся, і я з мамою та дочкою поїхала до Варшави, – розповідає Віта. Легше було дочці. Вона хотіла навчатися в Польщі і вивчала мову три роки. Тепер вона пішла на менеджмент у Варшавський університет. Як вчитель, Віта також відчула сенс, коли влаштувалася працювати з дітьми. Моя мама найгірша, вона дуже сумує. А гідна праця нелегка.
Асистенти вихователів – на одностайну думку тих, хто прийшов у четвер записатися до Палацу молоді – мають гідні умови. 25 злотих за годину на руки, а годин має бути шість. Заробітна плата здійснюється за програмою Фонду PCPM «Готівка за працю».
Але не менш важливо, щоб вони відчували себе потрібними. Наталя, вчителька англійської мови, пояснює, що українські діти добре знайшли одне одного після приїзду до Польщі, вони сприймали це як пригоду, але тепер сумують одне за одним. – А ми нібито шматочок туги, – додає вона.
Читайте також: Вони їдуть в Україну і залишаться там. П’ять столичних автобусів вирушили до Миколаєва
П’ять автобусів MZA для УкраїниTVN24
Основне джерело фото: Shutterstock
